неділя, 19 березня 2017 р.

Галина Сохань, Ігор Гусаков Розвиток громадянських компетентностей крізь призму християнської етики

Протягом 14-16 березня 2017 року на курсах підвищення кваліфікації вчителі християнської етики обговорили розвиток громадянських компетентностей в Україні. Основними меседжами занять стали демократія, свобода, толерантність (це в рамках проекту «Формування громадянських компетентностей в Україні» DOCCU).  Далі...  

неділя, 12 березня 2017 р.

Ігор Гусаков День свободи слова в інтернеті

У світі сьогодні, 12 березня, відзначається День свободи слова в інтернеті (Online Free Expression Day). Вперше цей день був проведений в 2008 році міжнародною організацією "Репортери без кордонів", (Reporters Without Borders), що діє під патронатом ЮНЕСКО. Метою започаткування цієї ініціативи стало залучення уваги громадськості до проблеми вільного доступу в інтернет у всій планеті. «Репортери без кордонів» – інтернаціональна недержавна організація із захисту прав людини, що охороняє свободу слова у всьому світі. Вона була заснована в Парижі (Франція) в 1985 році. Завдання організації – боротися проти цензури, за звільнення журналістів, які постраждали через свою професійну діяльність.
Зокрема, у перший День свободи слова в інтернеті 12 березня 2008 р. зазначена організація запрошувала користувачів зайти на свій сайт, щоб висловити протест проти цензури, до якої вдається ряд урядів, і зажадати розширення прав для користувачів інтернету.
Також одним з ключових мессиджів від ініціаторів заходу стало заохочення до створення небайдужими людьми власних блогів та використання їх для поширення інформації, аналітики і власних оціночних суджень. Варто зауважити, що поява значної кількості приватних інтернет-ресурсів (блогів та сайтів) – це не лише саме по собі зростання джерел отримання інформації, а й  своєрідний гарант поглиблення свободи слова у суспільстві. Адже чим більше людей долучиться до публічного поширення та обговорення значимих новин, тим важче опонентам демократії буде зупинити це явище і, що називається, «нав’язати» своє «єдиноправильне» бачення громадських процесів.
У цей день буде не зайвим звернутися до правових джерел демократії:
«Кожна людина  має  право на свободу переконань і на вільне їх виявлення;  це право включає свободу  безперешкодно  дотримуватися своїх  переконань  та  свободу  шукати,  одержувати  і  поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно  від  державних кордонів». (Загальна декларація прав людини. Стаття 19)
«Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір». (Конституція України. Стаття 34)
Хочеться вірити що у XXI ст. такі категорії як свобода слова, право людини на вільне вираження своїх поглядів і переконань стануть наріжними імперативами суспільного розвитку у всіх регіонах світу… при цьому не лише в офіційних владних документах та промовах посадовців «для годиться», а й у реальній практичній площині. А засоби інтернету лише допоможуть пришвидшити означені тенденції.

вівторок, 28 лютого 2017 р.

Ігор Гусаков Вивчаємо кримінальне право: комплекс дидактичних вправ

Зазначений комплекс дидактичних вправ спрямований на поглиблення знань учнів з тематики кримінального права. Змістовими аспектами запропонованих дидактичних вправ, зокрема, стали:
  • Загальна характеристика кримінального права.
  • Поняття злочину. Склад злочину. Види злочинів. Стадії вчинення злочину. Співучасть у злочині.   
  • Поняття і підстави кримінальної відповідальності. Обставини, що пом’якшують та обтяжують кримінальну відповідальність.
  • Види кримінальних покарань.
  • Кримінальна відповідальність неповнолітніх.

Дидактична вправа «Знайдіть помилку». У витягах з Кримінального кодексу України допущені помилки.  Їх необхідно знайти і представити при цьому правильний варіант норми закону.
   Дидактична вправа «Вилучіть зайве». У витягах з Кримінального кодексу України допущені помилки – додані зайві слова. Їх необхідно знайти і, вказавши на помилку, представити правильний варіант норми закону.
Дидактична вправа «Вставте слово». Витяги з Кримінального кодексу України містять пропущені слова.  На ці пропуски (позначені у завданні трьома крапками) необхідно вказати і представити при цьому правильний варіант норми закону.
 Зазначені дидактичні вправи подані у вигляді презентацій. Назагал їх ефективніше виконувати через використання мультимедіа.




 Ключі до відповідей до цих вправ можна знайти, аналізуючи текст відповідних статей Кримінального кодексу України. Вказівки на те, де ж допущені помилки у кримінально-правових нормах, також можна знайти, ознайомившись з рубрикою перевір себе.

Успіхів!

пʼятниця, 17 лютого 2017 р.

Ігор Гусаков Школа міжрелігійної журналістики: до діалогу крізь призму толерантності

16 лютого 2017 р. у приміщенні Львівської міської ради відбулося відкриття Школи міжрелігійної журналістики. У доброзичливій невимушеній атмосфері порушувались актуальні питання толерантності порозуміння між людьми різних віросповідань. Увага зокрема акцентувалась на важливості змісту документу Другого Ватиканського собору Католицької  церкви «Nostra Aetate (Наш час)» (1965 р.), що спонукає до міжрелігійного діалогу та взаємоповаги між носіями різних традицій і культур. В умовах сучасних тенденцій до демократизації, відкритості кордонів та пожвавлення комунікації між людьми у різних куточках світу  як ніколи на часі висловлене понад півстоліття тому у статті 5 згаданого документа переконання про те,  що «буде ліквідовано будь-яку теоретичну чи практичну основу для дискримінації людини людиною та народу народом, а також для введення різниці між їхніми правами, що випливають із однакової для всіх людської гідності». Акцент на таких тезах актів церков та релігійних організацій сприяє формуванню правової культури суспільства, гармонійно доповнює і поглиблює розуміння  закріплених у міжнародному праві та на рівні  національних законодавств механізмів захисту прав людини.
У рамках заходу учасникам також було запропоновано корисні лайфхаки (практичні поради) з ведення діалогу у міжрелігійній сфері на основі принципу толерантності.
Щиро дякую організаторам Лідії Батіг та Юліані Лавриш  за змістовне наповнення та гарне втілення проекту.





вівторок, 14 лютого 2017 р.

Ігор Гусаков Історія – не казка і не міф

     Останнім часом нерідко можемо зустрітися з випадками популяризації доволі сумнівних і суперечливих інтерпретацій історичного минулого. Ось нещодавно й мені як учаснику одного з диспутів довелося протягом добрих 15 хвилин (тримаючи відповідну маску на обличчі, аби просто не розсміятися) слухати патетичний виступ одного з учасників, у якому було поєднано все: від брахманів і аріїв як «творців української державності» до звинувачень у бік усіх (греків, що «вкрали» у нас Геродота і Гомера, британців, що «привласнили українського мореплавця» Д. Кука тощо). Таких, з дозволу сказати, псевдонаукових «перлів» було висловлено десятки. Не стану акцентувати на них просто задля уникнення додаткової популяризації.
     Втім маємо привід призадуматися. Адже згаданий учасник круглого столу – не голос спраглого в пустелі… На жаль. Адже маємо цілу когорту відповідної сумнівної літератури, маємо відповідні медіаресурси, зрештою, маємо авторів з титулами «пророків» і «академіків» різноманітних самозваних псевдонаукових утворень. У підсумку це все служить інструментарієм спотворення історичної свідомості суспільства, наслідки чого можуть бути доволі невтішними. Адже народ, спільнота, що мислитиме за принципом: усе корисне в цьому світі спричинили ми, у нас усе вкрали, і нам усі винні, – просто ризикує не знайти належного адекватного місця у сучасному глобалізованому світі.
     Свого часу французький поет і філософ Пол Валері, оцінюючи доробки міфотворців від історії, відзначив: «історія є найнебезпечнішим витвором хімії інтелекту. Її властивості добре відомі. Вона снує марення, вона п’янить народи, вона творить для них хибні спогади, перебільшує їхні прагнення, роз’ятрює давні рани, вабить сновидіннями, спричиняє манію величі або шал переслідування, робить народи жовчними, пихатими, нестерпними й зарозумілими». Додам від себе: переконаний, що ці слова мислителя винятково влучно вказують на негативи саме псевдонаукової та псевдопатріотичної інтерпретації минулого. 
     Задумаймося над цим. Адже історія – не казка, що її розповідають дитині перед сном. Адекватне неміфологізоване сприйняття історичного минулого – це запорука побудови конструктивної моделі взаємин з іншими народами, без якої сучасний успішний розвиток спільноти є просто немислимим. А псевдонаукова міфологізація історії – це ґрунтований на неправді шлях у нікуди.

вівторок, 31 січня 2017 р.

Ігор Гусаков Декомунізація в Україні ще не завершена… законодавчий парадокс

Протягом останніх років широкого резонансу набуло практичне втілення Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/317-19  , прийнятого Верховною Радою України 9 квітня 2015 року. 
Не один з нас мав змогу бачити як на власні очі, так і у ЗМІ, яким чином резонансно перейменовували назви населених пунктів, окремих вулиць та підприємств, позвалювали пам’ятники радянським вождям. Але тим не менше. Чомусь вищезгаданий закон не поширився, здивуєтесь, на законодавчу базу нашої держави, у якій ще дотепер рясніють імена радянського вождя («Втілюючи в  життя  ленінські  ідеї  побудови   комуністичного суспільства  і  здійснюючи  курс  на  підвищення  матеріального та культурного  рівня  життя  народу»)  чи оди на честь жовтневого перевороту («В результаті  перемоги   Великої   Жовтневої   соціалістичної революції в  нашій  країні  було створено необхідні передумови для розв'язання однієї   з   найважливіших   соціальних   проблем    -
задоволення потреби трудящих у житлі»)
. Мова іде про чинні правові норми преамбули так званого Житлового кодексу Української РСР (ухваленого у 1983 р.), який, виявляється, і до сьогодні є чинним законом України.
Не повірите? Рlease, посилання на сайт Верховної Ради України, де публікуються чинні вітчизняні правові акти: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5464-10. Дивним чином виглядає, чому прийнятий закон про декомунізацію не поширився на законодавчу базу України, зокрема на Житловий кодекс. Питання відкрите. І найперше до законотворців нашої держави. Скільки ще років має минути з моменту проголошення незалежності, аби законодавчий орган звернув на це увагу? І про яку завершену декомунізацію може іти мова. Питання не лише відкрите, а й риторичне…