субота, 20 лютого 2016 р.

Ігор Гусаков ІІІ етап олімпіади з християнської етики

    20 лютого 2016 р. на базі філософсько-богословського факультету та за підтримки Катехитично-педагогічного інституту Українського католицького університету відбувся ІІІ етап Всеукраїнської учнівської олімпіади з християнської етики на Львівщині.
 Учасники олімпіади
                                                                                           виконують завдання

         Нарада керівників команд   

  Робота журі  

   Докладніше про перебіг олімпіади читайте тут.
 З результатами та змістом завдань олімпіади можна ознайомитись тут.                        
                        

середа, 17 лютого 2016 р.

Ігор Гусаков Прокуратура як правоохоронний орган України: тестові завдання

14 жовтня 2014 р. ухвалено новий Закон України «Про Прокуратуру». Запропоновані тестові завдання спрямовані на ознайомлення (та наступний вияв знань) із правовими засадами, що визначають зміст, повноваження, обов’язки прокуратури. У якості ключів до відповідей на тести вказано конкретні статті Закону України "Про Прокуратуру", у яких розкривається правовий зміст того, про що йдеться в умові завдання. Наведена підбірка тестових завдань може використовуватись як дидактичний матеріал на уроках правознавства у загальноосвітніх навчальних закладах при вивченні відповідних тем, які стосуються функціонування української правоохоронної системи.

З підбіркою тестових завдань можна ознайомитись за цим посиланням

Перевір себе 

Успіхів!






вівторок, 9 лютого 2016 р.

Ігор Гусаков Нові правоохоронні органи України

Сучасні суспільно-політичні процеси в Україні спричинили появу низки нових правоохоронних органів, ключовим аспектом діяльності яких задекларована протидія корупції. Пропоную відомості про основні повноваження, права та обов’язки новоутворених правоохоронних органів.
Державне бюро розслідувань 
Державне бюро розслідувань — правоохоронний орган України, створення якого передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України у термін до 20 листопада 2017 року. Дане відомство буде розслідувати кримінальні провадження, в яких фігурують правоохоронці, судді і найвищі службовці (від міністрів до начальників главків). Згідно із Законом «Державне бюро розслідувань є центральним органом виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів, віднесених до його компетенції».
Законом заборонено незаконне втручання державних органів, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, політичних партій, громадських об'єднань, інших фізичних або юридичних осіб у діяльність Державного бюро розслідувань.
Будь-які вказівки, пропозиції, вимоги, доручення, спрямовані до Державного бюро розслідувань та його службовців, які стосуються питань досудового розслідування в конкретних кримінальних провадженнях, є неправомірними і не підлягають виконанню. У разі отримання такої вказівки, вимоги, доручення тощо працівник Державного бюро розслідувань невідкладно інформує про це в письмовій формі Директора Державного бюро розслідувань.
Законом визначено основні завдання Державного бюро розслідувань, до яких віднесено:
виявлення, розкриття, припинення і розслідування злочинів, пов'язаних з діяльністю організованих груп та злочинних організацій;
виявлення, розкриття і розслідування випадків катування та інших злочинів, пов'язаних з жорстоким, нелюдським або таким, що принижує гідність, поводженням або покаранням, вчинених працівниками правоохоронних органів;
виявлення, розкриття і розслідування особливо тяжких насильницьких злочинів, за які Кримінальним кодексом України передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі;
розкриття і розслідування злочинів, вчинених службовими особами, які займають особливо відповідальне становище відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про державну службу», особами, посади яких віднесено до першої - третьої категорій посад державної служби, суддями та прокурорами (крім випадків, коли ці злочини віднесено до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України);
розкриття і розслідування злочинів, вчинених службовими особами Національного антикорупційного бюро України, прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (крім випадків, коли досудове розслідування цих злочинів віднесено до підслідності детективів підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України).
Спеціалізоована антикорупційна прокуратура 
Спеціалізоована антикорупційна прокуратура — в Україні — самостійний структурний підрозділ Генеральної прокуратури України, на який покладається:
підтримання державного обвинувачення у відповідних провадженнях;
представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, передбачених законом і пов'язаних із корупційними або пов'язаними з корупцією правопорушеннями.
Спеціалізована антикорупційна прокуратура є самостійною ланкою системи прокуратури України.
Утворення Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, визначення її структури і штату здійснюються Генеральним прокурором України за погодженням з Директором Національного антикорупційного бюро України.
Призначення на адміністративні посади в Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру здійснюється Генеральним прокурором за результатами відкритого конкурсу. Призначення прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснюється її керівником за результатами відкритого конкурсу.
Керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури підпорядковується безпосередньо Генеральному прокурору України. Він є його заступником за посадою.
На службу до Спеціалізованої антикорупційної прокуратури не можуть бути прийняті особи, які протягом п'яти років (2011–2015) працювали в антикорупційних підрозділах правоохоронних органів.
Національне антикорупційне бюро України (НАБУ)
Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) — правоохоронний орган з широкими силовими повноваженнями, на який покладається попередження, виявлення, припинення та розкриття корупційних злочинів. Утворене 16 квітня 2015 року.
Національне бюро:
здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень, віднесених законом до його підслідності, а також інших, визначених законом;
проводить перевірку на доброчесність осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
вживає заходи щодо розшуку та арешту коштів та іншого майна, які можуть бути предметом конфіскації, здійснює діяльність щодо зберігання коштів та іншого майна, на яке накладено арешт;
взаємодіє з іншими державними органамиорганами місцевого самоврядування та іншими суб'єктами для виконання своїх обов'язків;
здійснює інформаційно-аналітичну роботу;
забезпечує особисту безпеку працівників Національного бюро та інших визначених законом осіб;
забезпечує на умовах конфіденційності та добровільності співпрацю із особами, які повідомляють про корупційні правопорушення;
звітує про свою діяльність та інформує суспільство про результати своєї роботи;
здійснює міжнародне співробітництво.
Національному бюро та його працівникам для виконання покладених на них обов'язків надається право:
заводити оперативно-розшукові справи на підставі постанови, що затверджується начальником відповідного підрозділу Національного бюро, та здійснювати гласні та негласні оперативно-розшукові заходи;
за рішенням Директора, погодженим з прокурором, вимагати від інших правоохоронних органів оперативно-розшукові справи та кримінальні провадження;
вимагати за рішенням керівника структурного підрозділу НАБ відомості про майно, доходи, видатки, фінансові зобов'язання осіб, відомості про використання коштів Державного бюджету України, розпорядження державним або комунальним майном. НАБ має прямий доступ до публічних автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, користується державними засобами зв'язку і комунікацій, мережами спеціального зв'язку та іншими технічними засобами;
знайомитися із документами та іншими матеріальними носіями інформації, необхідними для попередження, виявлення, припинення та розслідування кримінальних правопорушень, у тому числі такими, що містять інформацію з обмеженим доступом;
на підставі рішення Директора або його заступника, погодженого з прокурором, отримувати від банків, депозитарних, фінансових та інших установ, підприємств та організацій інформацію про операції, рахункивкладиправочини фізичних та юридичних осіб;
на підставі відповідного рішення суду на строк до 10 діб опечатувати архіви, каси, приміщення (за винятком жилих) чи інші сховища, брати їх під охорону, а також вилучати предмети і документи у порядку, передбаченому КПК;
залучати на добровільній основі, у тому числі на договірних засадах, кваліфікованих спеціалістів та експертів з будь-яких установ, організацій, контрольних і фінансових органів;
за письмовим рішенням Директора Національного бюро або його заступника, погодженим із прокурором, створювати спільні слідчі групи, що включають оперативних та слідчих працівників;
за пред'явлення службового посвідчення входити безперешкодно до державних органів, органів місцевого самоврядування та зони митного контролю, а за письмовим розпорядженням Директора або його заступника — безперешкодно проходити до військових частин та установ, пунктів пропуску через державний кордон України;
використовувати з наступним відшкодуванням завданих збитків транспортні засоби, які належать фізичним та юридичним особам (крім транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав і організацій, транспортних засобів спеціального призначення);
надсилати державним органам, органам місцевого самоврядування обов'язкові до розгляду пропозиції та рекомендації щодо усунення причин і умов, які сприяють вчиненню кримінальних правопорушень, а також отримувати протягом 30 днів інформацію про їх розгляд;
здійснювати співробітництво з фізичними особами, у тому числі на договірних засадах, дотримуючись умов добровільності і конфіденційності цих відносин, матеріально і морально заохочувати осіб, які надають допомогу;
подавати до суду позови про визнання недійсними угод;
створювати інформаційні системи та вести оперативний облік;
зберігати, носити та застосовувати вогнепальну зброю і спеціальні засоби, а також застосовувати заходи фізичного впливу;
видавати особам, взятим під захист, зброю, спеціальні засоби індивідуального захисту та сповіщення про небезпеку;
здійснювати правове співробітництво із компетентними органами іноземних держав, міжнародними організаціями;
одержувати у вигляді довідки від органів прокуратури та Міністерства юстиції матеріали, отримані (надані) у рамках надання міжнародної правової допомоги;
виступати як представник інтересів держави під час розгляду у закордонних юрисдикційних органах справ про розшук, арешт, конфіскацію та повернення в Україну відповідного майна, захист прав та інтересів держави, а також залучати з цією метою юридичних радників, зокрема іноземних;
порушувати питання щодо створення спеціальних умов (у тому числі щодо засекречування перебування) в місцях несвободи для осіб, які співпрацюють із НАБ.
Таким чином, правоохоронна система України поповнилася новими органами. Хотілося б сподіватися, що їх діяльність сприятиме якісному правопорядку у суспільному житті.