1. Власне - "День пам'яті і примирення", у який вшановуємо усіх полеглих, усі понівечені долі учасників та свідків Другої світової війни, а не "Дєнь побєди" кривавого московського імперіалізму з "побєдобєсієм" у вигляді пропагандистського "безсмертного полку" нащадків вчорашніх енкаведистів.
2. Розуміння уроків війни не у контексті кремлівського "можем повторіть", а через акцент відкритого європейського суспільства: "Ніколи знову!"
3. Будь-який тоталітаризм (державний, класовий, етнічний, релігійний тощо) як інструмент підкорення, насильства, та й навіть намагань визначати за іншого, яким йому бути і як чинити - це зло, якому варто і потрібно протистояти.
4. Лише відкритість, демократія, повага до гідності кожного є запобіжниками того, щоб плани сучасних сталінів- гітлерів-путінів на поневолення інших (і України зокрема) ніколи не здійснилися.
5. Символ цих травневих днів - не заплямована кров'ю українців імперська "георгіївська стрічка", а червоний мак як символ пам'яті про жертви Другої світової.