неділя, 26 липня 2020 р.

Ігор Гусаков Куди прямуємо?

З кожним днем все більш видимими стають ті тенденції суспільного розвитку, які ставлять під загрозу самі основи, самі перспективи української державності. Атаки на українську мову, зондування підґрунтя для відновлення постачання води в окупований московським чоботом Крим... Усіх цих сигналів від теперішньої зеленої влади, що  на сьомому році опору російській агресії спонукають до думки, ніби живеш у "країні навпаки", мабуть, не перелічити в одному дописі.  Не виняток тут і ганебні за своєю суттю обставини т.зв. "перемир'я" на сході, що так широко рекламується у ці дні. Нашій армії по суті зв'язують руки, забороняючи адекватно та професійно здійснювати свою роботу щодо захисту рідної землі від загарбника. Ініційовані офіційними чинниками перевірки спрямовані не на посилення боєздатності, а навпаки - на запобігання будь-якій ініціативі щодо витіснення ворога. Іншими словами, на політичному рівні таки втілюється капітулянтська теза "просто пєрєстать стрєлять". Втілюється, попри те, що сама історія вчить, що стріляти перестають, як правило, ті, кого вже поставили до стінки, або ж ті, хто опиняються в полоні. Може у цьому й мета - психологічно поставити до стінки усіх свідомих українців, кому не байдужі власна державність, мова, історія? А  "правити балом" у такому випадку звісно ж будуть сивохи, ті, кому дійсно, "а какая разніца".
У контексті сказаного, останнім часом, доволі часто згадуються промовисті за своїм змістом і символізмом епізоди з політичної спадщини Вінстона Черчилля. Один з таких - драматичні обставини 1940 р., коли, попри політично-конюнктурний тиск, згаданий державний діяч (будучи в меншості!) не погодився навіть на саму ідею якогось перемир'я з ворогом і знайшов відповідні меседжі, щоб переконати парламент і консолідувати націю у потребі через "піт і кров" дійти до бажаної мети - до перемоги!
Чому пригадується саме В. Черчилль? Бо маємо тут приклад адекватного лідера, що діяв власне так, як і має діяти лідер воюючої країни, країни, яка стала жертвою агресії.
А повертаючись до порівняльного контексту з вітчизняною неприйнятною суспільною дійсністю, варто зауважити, що тут питання вибору для кожного: змиритися з нею, чи кожному на своєму рівні докладати зусиль, аби її змінити. Змінити задля перемоги, задля гідного європейського рівня життя, задля себе і задля України! Сьогодні ж відповідь на сакраментальне: "Куди прямуємо?" залишається відкритою...
Тримаймося і докладаймо зусиль!

субота, 25 липня 2020 р.

Ігор Гусаков Запрошення до Viber-каналу

Дорогі друзі та колеги! Запрошую вас долучитись до перегляду мого новоствореного Viber-каналу (Viber-спільноти), у якому на далі публікуватимуться меседжі та матеріали на суспільствознавчі та суспільнозначимі теми, а також теми освіти.
Посилання для переходу на канал з можливістю приєднання до нього:


Все буде Україна! 🇺🇦

пʼятниця, 24 липня 2020 р.

Ігор Гусаков Запрошення до Telegram-каналу

Дорогі друзі та колеги! Запрошую вас долучитись до перегляду мого новоствореного Telegram-каналу, у якому на далі публікуватимуться меседжі та матеріали на суспільствознавчі та суспільнозначимі теми, а також теми освіти.
Посилання для переходу на канал з можливістю підписки на нього:


Все буде Україна! 🇺🇦

пʼятниця, 17 липня 2020 р.

Ігор Гусаков З 1 вересня - навчання у школах українською!

 З 1 вересня - навчання у школах українською! Важлива перемога громадянського суспільства... Українського громадянського суспільства! 🇺🇦

понеділок, 13 липня 2020 р.

Ігор Гусаков Так - українській мові!

 
Новина про спроби проросійської п'ятої колони у Верховній Раді знівелювати українську як державну мову та мову освіти не може залишити байдужим. Мета цих ворожих намірів - проста: чим менше української мови, - тим менше України як такої. Позиція щодо мови - це як своєрідний  маркер, це позиція щодо самого шансу України на державність та гідний розвиток. Моя позиція як українця, громадянина і освітянина: Так - українській мові! Ні - реваншу та русифікації!
 Тримаймося і докладаймо зусиль!

неділя, 12 липня 2020 р.

Ігор Гусаков Про україноценризм, демократичні цінності та суспільствознавчу освіту

 Резонансна новина про обурливе відео учнів однієї з київських шкіл після складення ЗНО з історії України (див.: https://www.facebook.com/249924508539132/posts/1374717629393142/) спонукає до декількох акцентів:
 1. У суспільстві в цілому мусить (підкреслю, саме "мусить", а не "бажано") бути сформований чіткий базовий україноцентричний наратив поглядів і оцінок щодо подій, процесів, явищ, які, так би мовити, стосуються самих основ існування України як незалежної держави. Серед іншого, до цього наративу має належати чіткий постулат: "Крим - це Україна!" Саме суспільство (держава, влада, освітнє середовище, громадська думка) має забезпечити такі умови, щоб озвучувати іншу (відмінну від загальноприйнятого наративу) позицію було б некомфортно як з моральної, так і правової точки зору. Щоб було власне так, як є у Європі за публічне заперечення трагедії Голокосту.
 2. Освіта (зокрема історична та суспільствознавча освіта в школі) має ґрунтовно акцентувати на понятті "українська політична нація", до якої, незалежно від етнічного походження, рівноправно належать усі хто усвідомлює себе частиною спільного українського сьогодення і майбутнього. І кримські татари у цьому контексті - невід'ємна складова української політичної нації.
 3. Акцент на демократичних цінностях поваги до гідності кожного, толерантності, вміння сприймати іншого нарешті має стати одним із імперативів освіти та суспільства. Підкреслю, не формальне проходження відповідних параграфів з історії, правознавства, громадянської освіти, предметів етичного спрямування, а повсякденний і поєднаний з практикою акцент у школі (на уроках і не тільки) на засадах  відкритого європейського суспільства, що формують світогляд, вільний від панування стереотипів і упереджень.
 4. Важливо, щоб розвиток громадянських компетентностей, критичного мислення та медіаграмотності учнів стали тими важливими методичними та дидактичними інструментами, які формують особистість, підготовану до життя в сучасних умовах, особистість з високою правовою культурою та культурою громадянськості.
 5. Пріоритет у реалізації усього переліченого звісно ж за системою освіти. І зокрема за суспільствознавчою освітою (історія, правознавство, громадянська освіта, етика). Значення цього напрямку у формуванні світогляду молодих громадян важко переоцінити. Недаремно, і по сьогодні відомий меседж німецького політичного діяча 19 ст. Отто фон Бісмарка про першорядну роль вчителя історії у піднесенні національної свідомості німців. Водночас, зусиль самої освіти тут, очевидно, що не достатньо. Необхідний взаємопоєднаний комплекс: освіта - батьки - складники громадянського суспільства (громадські організації, активісти тощо) - зорієнтована на українські та європейські цінності громадська думка - і, звісно, влада, для якої все не "а какая разніца". Але, завдання освітян-суспільствознавців, попри все, одне з ключових - докласти відповідних професійних зусиль, часто в супереч реаліям навколо, аби, все-таки, допомогти появі тої генерації майбутніх громадян, для  якої українські пріоритети та демократичні цінності стануть не гарними тезами з підручників, а альфою і омегою повсякдення.
 Так що, маємо над чим працювати, шановні колеги-освітяни!

пʼятниця, 10 липня 2020 р.

Ігор Гусаков Про високосний рік як причину всіх проблем... і не тільки

How pathetic the jester is, on the king's throne,
How stupid the people who allowed it.  (Роберт Бернс, шотландський поет)
Переклад (не художній): Який жалюгідний блазень на троні короля, які немудрі люди, що це дозволили.

  Навіяно корабельними соснами; концептуальними відеоодкровеннями про далекобійників; меседжами про знеособлені (та, мабуть, такі, що прилетіли з космосу) збройні формування на українському сході; презумпцією вини як новелою зе-права; намаганнями повернути вступ до ВНЗ у реалії стамбульського базару; глибинними науковими постулатами про міцну гривню як перешкоду економічного розвитку; і, звісно, нововідкритим законом історії про високосний рік як причину всіх проблем. Одним словом, далі буде...

субота, 4 липня 2020 р.

Ігор Гусаков "Ні" - дискримінації у здобутті освіти!

     Дозвіл для населення окупованих територій не складати ЗНО при вступі до українських ВНЗ - це як встелити килимову доріжку для п'ятої колони, або ж відкрити міські мури для троянського коня. У цьому ключова небезпека.
     А з правової точки зору, таке рішення - це створення нерівних умов при здобутті освіти, іншими словами, дискримінація тих українців, що проживають на вільній (неокупованій) території. Маємо тут пряме порушення конституційної норми, викладеної у частині 2 статті 24 Основного Закону України: "Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками".
     Якщо ж оцінити згадане рішення з моральної точки зору, то це - ляпас в обличчя усім, хто за Україну та європейський вибір.