Резонансна новина про обурливе відео учнів однієї з київських шкіл після складення ЗНО з історії України (див.: https://www.facebook.com/249924508539132/posts/1374717629393142/) спонукає до декількох акцентів:
1. У суспільстві в цілому мусить (підкреслю, саме "мусить", а не "бажано") бути сформований чіткий базовий україноцентричний наратив поглядів і оцінок щодо подій, процесів, явищ, які, так би мовити, стосуються самих основ існування України як незалежної держави. Серед іншого, до цього наративу має належати чіткий постулат: "Крим - це Україна!" Саме суспільство (держава, влада, освітнє середовище, громадська думка) має забезпечити такі умови, щоб озвучувати іншу (відмінну від загальноприйнятого наративу) позицію було б некомфортно як з моральної, так і правової точки зору. Щоб було власне так, як є у Європі за публічне заперечення трагедії Голокосту.
2. Освіта (зокрема історична та суспільствознавча освіта в школі) має ґрунтовно акцентувати на понятті "українська політична нація", до якої, незалежно від етнічного походження, рівноправно належать усі хто усвідомлює себе частиною спільного українського сьогодення і майбутнього. І кримські татари у цьому контексті - невід'ємна складова української політичної нації.
3. Акцент на демократичних цінностях поваги до гідності кожного, толерантності, вміння сприймати іншого нарешті має стати одним із імперативів освіти та суспільства. Підкреслю, не формальне проходження відповідних параграфів з історії, правознавства, громадянської освіти, предметів етичного спрямування, а повсякденний і поєднаний з практикою акцент у школі (на уроках і не тільки) на засадах відкритого європейського суспільства, що формують світогляд, вільний від панування стереотипів і упереджень.
4. Важливо, щоб розвиток громадянських компетентностей, критичного мислення та медіаграмотності учнів стали тими важливими методичними та дидактичними інструментами, які формують особистість, підготовану до життя в сучасних умовах, особистість з високою правовою культурою та культурою громадянськості.
5. Пріоритет у реалізації усього переліченого звісно ж за системою освіти. І зокрема за суспільствознавчою освітою (історія, правознавство, громадянська освіта, етика). Значення цього напрямку у формуванні світогляду молодих громадян важко переоцінити. Недаремно, і по сьогодні відомий меседж німецького політичного діяча 19 ст. Отто фон Бісмарка про першорядну роль вчителя історії у піднесенні національної свідомості німців. Водночас, зусиль самої освіти тут, очевидно, що не достатньо. Необхідний взаємопоєднаний комплекс: освіта - батьки - складники громадянського суспільства (громадські організації, активісти тощо) - зорієнтована на українські та європейські цінності громадська думка - і, звісно, влада, для якої все не "а какая разніца". Але, завдання освітян-суспільствознавців, попри все, одне з ключових - докласти відповідних професійних зусиль, часто в супереч реаліям навколо, аби, все-таки, допомогти появі тої генерації майбутніх громадян, для якої українські пріоритети та демократичні цінності стануть не гарними тезами з підручників, а альфою і омегою повсякдення.
Так що, маємо над чим працювати, шановні колеги-освітяни!
Немає коментарів:
Дописати коментар