Ігор Гусаков Декілька тез про Другу світову

1 вересня 2019 р. відзначаємо 80-ту річницю від початку Другої світової війни. Згадуючи про цю подію, є доцільним зробити декілька акцентів.

1.      Коли намагаються твердити, що для України Друга світова війна розпочалася у червні 1941 р., то маємо справу або з нерозумінням, або із свідомим перекрученням фактів. Адже для України Друга світова війна розпочалася 1 вересня 1939 року. Українці у складі польської армії вступили у бій вже 1 вересня 1939 р., а українські міста Львів, Самбір та Дрогобич зазнали бомбардувань німецькою авіацією у перші дні війни. Частина української етнічної території була окупована нацистами в перші тижні війни. Здійснена відповідно до пакту Молотова-Ріббентропа окупація Радянським Союзом Західної України у вересні 1939 р. принесла мешканцям цього краю тисячі людських жертв, що стали невід’ємною складовою українського рахунку Другої світової.

2.      Коли кажуть, що Радянський Союз вступив у Другу світову війну 22 червня 1941 року, то або свідомо лукавлять, або бездумно повторюють пропагандистську тезу. Адже, підписавши пакт про ненапад 23 серпня 1939 року й відповідні секретні протоколи до нього, Сталін та Гітлер стали на шлях розв’язання Другої світової війни. Фактично СРСР вступив у неї 17 вересня 1939 року, коли Червона Армія без оголошення війни вдерлася на територію Польщі й окупувала Західну Україну, Західну Білорусію та Віленський коридор. Такими самими актами агресії були окупація країн Балтії, Бессарабії, Північної Буковини й напад на Фінляндію.

3.      Радянський Союз вступив у війну як агресор. Через те, що 22 червня 1941 Гітлер напав на Сталіна, СРСР не перестав бути агресором. Адже якби було навпаки, й Сталін встиг би першим напасти на Гітлера, то Німеччина після цього все одно не перестала б бути агресором в очах країн Антигітлерівської коаліції. Чому ж до Радянського Союзу у нас має бути інший підхід? Тільки тому, що він опинився серед переможців?

4.      Щодо т.зв. "Великої Вітчизняної війни" і намагань реваншистів знову проштовхнути цей термін в українську історіографію та шкільну історичну освіту, то варто наголосити, що ця сталінська дефініція немає з історією України нічого спільного. Україна в Другій світовій війні - це жертва та об'єкт поневолення з боку двох імперіалізмів: нацистського та радянського.

5.      І на завершення, доволі влучні і недвозначні акценти відомого історика, дослідника проблематики тоталітаризму Тімоті Снайдера: «Іноді нацистський та радянський режими були союзниками – зокрема у спільній окупації Польщі. Часом, навіть як вороги, вони мали узгоджувані цілі – наприклад, коли Сталін вирішив не допомагати варшавським повстанцям у 1944 році, дозволивши німцям убити людей, які згодом противилися б комуністичному правлінню. Саме в цьому полягає суть того, що Франсуа Фюре назвав їхньою «войовничою співучастю». Часто німці й росіяни нацьковували одне одного на загострення, що забирало більше життів, аніж забрала б політика якоїсь однієї з цих держав. (Тімоті Снайдер «Криваві землі»)».