Ігор Гусаков Квазідержава ІД як сучасний історичний виклик системі міжнародних відносин: власне бачення

«Ісламська держава» (ІД), (паралельна назва «Ісламська держава Іраку і Леванту  (ІДІЛ)) відкрила нову сторінку в історії міжнародного тероризму та боротьби з ним. Адже на відміну від свої попередників та супутників (скажімо, Аль-Каїди) ця організація, що визнається переважною більшістю світової спільноти як  терористична, у своїй діяльності вдалася до практики будівництва  своєрідної держави (як ще прийнято говорити, квазідержави^[1]) на підконтрольних їй територіях. 

Сьогодні так звана «Ісламська держава» контролює частину Сирії (північно-східні території) та території  Іраку, на яких компактно проживають суніти (одна з гілок ісламу), а також частину території Лівії.  Загальна площа контрольованої ІД території станом на 2014 рік охоплює приблизно 40-90 тис. км², а чисельність населення, що на ній проживає, - понад 8 млн. осіб (переважно мусульман-сунітів).

Особливої популярності угруповання набуло влітку 2014 року, коли бойовики почали повномасштабний наступ на північні і західні райони Іраку, а також у північній Сирії. Уявіть собі, радикалам протягом місяця вдалося взяти під свій контроль кілька міст: 10 червня вони захопили Мосул (друге за величиною місто в Іраку), наступного дня - Тікріт, а через кілька днів підійшли впритул до Багдаду. У серпні 2014 року озброєним формуванням «Ісламської держави» вдалося взяти під контроль цілу низку великих нафтових родовищ. Наприкінці червня терористи оголосили про створення власної квазідержави (т. зв. "Халіфату") що тягнеться від міста Алеппо на півночі Сирії до провінції Діяла, що на сході Іраку. Халіфом так званої квазідержави став шейх Абу Бакр аль-Багдаді.

Лідери угруповання оголосили про намір подальшої територіальної експансії. Серед іншого неодноразово декларувалися прагнення встановити контроль ІД над Меккою (духовним центром ісламу у Саудівській Аравії) та Єрусалимом. На початку вересня 2014 року посилилися побоювання, що «Ісламська держава» може поширити свій вплив на племінні території Пакистану, що знаходяться поблизу кордону з  Афганістаном. Ці припущення викликані тим фактом, що бойовики на північному заході Пакистану стали поширювати брошури з заголовком «Фатх» («Перемога»), написані на мовах пушту і дарі з символікою ІД і з закликами до місцевих жителів підтримати це угруповання. У квітні 2014 року загін бойовиків ІД проник до Лівії, захопивши контроль над прибережним містом Дерна. До лютого 2015 року бойовики беруть в облогу великий лівійський порт Сирт і контролюють розташоване поруч місто Нофалія, а також нафтове родовище Аль-Мабрук на південь від Сирта.

Зрозуміло, метою організації є ліквідація кордонів, встановлених у результаті розділу Османського халіфату, і створення радикальної сунітської ісламської держави як мінімум на території Іраку і Леванту - Сирії,  Лівану, Ізраїлю, Палестини, Йорданії, Туреччини, Кіпру, Єгипту (мінімум Синайський півострів), як максимум - у всьому ісламському світі. Промовистий факт, що підтверджує експансіоністську мету ІД: після встановлення влади цього угруповання в сирійській провінції Ракка деякі іноземні члени вказаної організації оголосили, що не потребують громадянства, і публічно розірвали або спалили свої паспорти.

Дата 26 червня 2015 року ввійшла в історію як «П'ятниця терору»  - криваві теракти були здійснені бойовиками Ісламської Держави майже одночасно в Сирії, Кувейті, Тунісі і Франції.

Сьогодні «Ісламська держава» декларує підтримку традиційного  сунітського ісламу.   ІД офіційно відновила рабство для жінок-іновірців і своїх супротивників, а також торгівлю рабинями. Організація залучає високоосвічених людей різного походження з усього світу, наприклад, міністра фінансів - громадянина Австралії. У підконтрольних територіях бойовики ІД проводять «ідеологічну підготовку» навіть серед дітей, влаштовуючи тренування на полонених, де діти вчаться вбивати.

Кожен місяць, за даними американських спецслужб, до організації приєднується не менше як 1000 іноземних добровольців, крім мобілізації населення в Іраку і Сирії, а загальне число іноземців, що воюють на боці ІД, - не менше 16 000. На боці організації в Сирії та Іраку діють добровольці з 80 країн світу, в тому числі Франції, США, Канади, Марокко, Німеччини, Росії. За свідченнями окремих джерел, в кожній західній країні є великі підпільні групи ІД, мета яких полягає в дестабілізації обстановки в європейських країнах і організації серії терактів, якщо буде наказ. 

Від рук бойовиків «Ісламської держави» вже загинули тисячі «іновірців» - християн, мусульман-шиїтів,  а тисячі людей були змушені тікати із захоплюваних екстремістами районів. Сьогодні масові потоки біженців до Європи (а йдеться про тисячі втікачів) поставили європейські держави перед суттєвою проблемою.  Багато жінок і дітей стали бранцями і містяться в концентраційних таборах терористів. Організація неодноразово піддавалася критиці з боку міжнародних правозахисних організацій за численні військові злочини, а також злочини проти людства.

Законодавство ІД вказує, що мусульмани зобов'язані дотримуватися всіх закони шаріату. Серед іншого, встановлено своєрідний дрес-код, який зобов'язує всіх чоловіків носити бороду. Жінки ж у свою чергу зобов’язані носити чадру і абайю (види одягу, що практично повністю закривають тіло). Є й інші правила:

·         Не можна курити сигарети і жувати гумку, за порушення правила - 80 ударів батогом.

·         Жінкам заборонено пересуватися на вулиці без супроводу чоловіка, спійману жінку доставляють додому, а чоловік-опікун піддається 80 ударам батогом.

·         Гінекологами повинні бути тільки жінки.

Вражають запроваджені терористами правила проживання християн на підконтрольних ІД територіях, що свідчать про сприйняття християн як людей «другого сорту»:

·         забороняється будувати церкви, монастирі та келії;

·         забороняється демонструвати релігійну символіку і літературу;

·         забороняється «велемовно читати» церковні тексти і бити у дзвони;

·         забороняється будь-який прояв «неповаги» до «ісламу і мусульман»;

·         накладається подушний податок у розмірі чотирьох золотих динаріїв в рік на «багатіїв», двох - на представників «середнього класу» і одного - на «бідняків».

Крім того, християни зобов'язані дотримуватися «дрес-коду» ІД, уникати публічного використання релігійної лексики і ховати своїх одновірців на особливо відведених новою владою цвинтарях.

Щоб серед населення не назрівали сепаратистські настрої, ІД організувало масове стеження за населенням, припиняючи будь-які спроби порушення встановлених законів і сепаратизму. Багато в чому їм допомагає введена практика повсюдних доносів. У багатьох сімей бойовики забирають насильно хлопчиків і дівчаток, щоб перших зробити новими бойовиками, а других видати заміж за бойовиків.

Водночас очевидці відзначають, що терористичну діяльність керівництво «Ісламської держави» поєднує із спробами облаштування суспільного життя на підконтрольних територіях, тим самим підкреслюючи свої претензії  на те, аби називатися державою. Зокрема ІД намагається відновити інфраструктуру міст, яка була в жалюгідному стані при правлінні влади Іраку, багато людей на територіях ІД отримали чисту воду, електрику, пальне, Інтернет і багато інших благ. Бойовики знову відкрили лікарні, що не працювали з часів іракської війни.

У червні 2015 р., керуючись прагненням «звільнитися від сатанинської світової економічної системи», влада «Ісламської держави» почала карбувати власну валюту.  Вона назвала її динарами, причому один динар буде еквівалентний 139 доларам США. У «Твіттері» з'явилися фотографії перших монет, випущених екстремістами. На одній стороні - написи арабською в'яззю, на іншій - карта світу (ще одне символічне підкреслення експансіоністських устремлінь ІД).

Здійснювати ці кроки та інші заходи з «державного» будівництва ІД допомагає нафтовий важіль. Адже захопивши потужні нафтові родовища, радикали, не рахуючись із жодними економічними законами та загальноприйнятими правилами торгівельної поведінки, задешево продають «чорне золото». А відтак отримують для своїх потреб чималі «швидкі гроші». У силу цього ІД зараховують до винуватців обвалення світових цін на нафту.

ІД визнано багатьма країнами та міжнародними організаціями як терористична організація. У результаті опитування, проведеного серед арабів-сунітів з декількох країн (Туніс, Єгипет, палестина, Йорданія, Саудівська Аравія, Ліван та Ірак) було виявлено, що 85 % опитаних негативно ставляться до дій ІД і тільки 11 % підтримують їх. При цьому важливими факторами підтримки частини населення є неприйняття уряду Башара Асада в Сирії, політики Заходу і ворожість до шиїтів. І лише мала частка з прихильників ІД вважає їх захисниками ісламських релігійних цінностей. Одночасно 73% з усіх опитаних негативно оцінюють політику США на Близькому Сході.

Таким чином, на прикладі «Ісламської держави» зустрічаємося із своєрідним феноменом квазідержави радикального зразка. Ії внутрішня політика ґрунтується на жорстоких законах, спрямованих на утвердження виключно однієї ідеології та системи цінностей та жорстокому придушенні реальних та потенційних носіїв інших суспільних поглядів. Отриманий у підпорядкування потужний економічний ресурс (нафта) дозволяє очільникам ІД маніпулювати громадською думкою через позірне покращення матеріальної інфраструктури та соціального рівня життя на підконтрольних територіях. Зовнішньополітична ж мета ІД – це злам існуючого міжнародного права, руйнування кордонів, нова експансія.

Важливо, аби світова спільнота усвідомила всі ризики від діяльності «Ісламської держави» не лише як однієї радикальних терористичних організацій, яких, на жаль, у світовому вимірі налічується багато. Ключова небезпека від діяльності ІД в іншому – в її намаганнях утвердитись як держава, як суб’єкт міжнародного права, який при цьому за нормами цього права не живе, а, натомість, їх руйнує. Для сучасного  світу це як своєрідна «ракова пухлина», що нищить його з середини. Змиритися з «одержавленням» ІД (скажімо, через покупку дешевої нафти з рук радикалів чи інші, хай навіть і неофіційні, мости політико-економічних взаємин з ними) означатиме поступову руйнацію світової політико-дипломатичної системи. До того, не важко припустити, що будь-які досягнення у так званому «державному будівництві» під егідою «Ісламської держави» - це приклад для наслідування іншим деструктивним силам, налаштованим змінити усталені кордони чи форми суспільного устрою в тих чи інших регіонах світу, при цьому не лише ісламських. Отже, сьогодні у міжнародного співтовариства виник вагомий привід для консолідації зусиль з недопущення квазідержави як чинника і компонента міжнародних відносин.

Джерела

1. Исламское государство // https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%98%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%BC%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B5_%D0%B3%D0%BE%D1%81%D1%83%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE
2. Исламское государство // http://korrespondent.net/tag/175047/
3. Исламское государство: территория войны // http://www.liga.net/projects/igil/
4. Как весь мир проспал ИГИЛ // http://www.kp.ru/daily/26333.7/3216070/

---

[1]Квазідержава – особливий вид суб’єктів міжнародного права, які мають деякі ознаки держави, але не є такою у загальноприйнятому значенні.

Ігор Гусаков Правовий брейн-ринг «Закони в житті твоєї сім’ї»

Мета: закріпити та розширити знання учнів отримані на уроках правознавства при вивченні тематики Розділу 4 «Закони в житті твоєї сім’ї» (9 клас); викликати інтерес учнів до предмету; виховувати правову культуру.

Учасники: дві команди дев’ятикласників. Переможцем визнається та команда, яка у підсумку набрала більшу кількість балів.

Із повним змістом брейн-рингу можна ознайомитись за цим посиланням

Успіхів!

Ігор Гусаков Національна поліція на службі суспільству: тестові завдання до уроків правознавства

З прийняттям Закону України про Національну поліцію відкривається нова сторінка у функціонуванні вітчизняної правоохоронної системи. Як правонаступник міліції створюється та заступає на службу суспільству поліція. Ухвалений закон докладно визначає сутність та зміст діяльності, а також принципи формування нового правоохоронного органу. До появи в Україні поліції прикута вагома увага громадськості, простежуються високі очікування на те, що поліція справді(!) служитиме суспільству, і ключовими пріоритетами її практичної діяльності  стануть охорона прав і свобод людини, протидія злочинності, підтримання публічного порядку та громадської безпеки. Чи повністю справдяться ці суспільні очікування, багато в чому залежатиме від того, наскільки чітким і неухильним стане дотримання положень Закону України про Національну поліцію, ґрунтованого на європейських правових стандартах. А, як відомо, практичному виконанню законів сприяє правова обізнаність суспільства щодо їх, так би мовити, духу і букви. Одним із ключових інструментів формування цієї правої обізнаності є уроки правознавства у  загальноосвітній школі.

Тематика функціонування правоохоронних органів, зокрема їх структури, прав і обов’язків доволі предметно представлена при вивченні правознавства у загальноосвітніх навчальних закладах. Зокрема прописані у чинній навчальній програмі державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів при вивченні тематики Розділу 6 «Твої орієнтири в адміністративному та кримінальному праві» (9 клас) передбачають уміння учня описувати основні завдання, права і обов’язки міліції, правонаступником якої стає поліція. При вивченні Теми 3 «Особливості організації державної влади і місцевого самоврядування в Україні» (10 клас, Рівень стандарту / Академічний рівень) учень називає види та завдання правоохоронних органів, невід’ємною складовою яких є поліція.  При розгляді на уроках Теми 5. «Органи державної влади та місцеве самоврядування» (10 клас, Профільний рівень, Блок І) вивчаються правоохоронні органи: поняття, ознаки, основні напрямки діяльності. Тема 11. «Правоохоронні органи України та адвокатура» (10 клас, Профільний рівень, Блок ІІ) передбачає поглиблене вивчення структури, завдань, обов’язків, прав міліції, на зміну якій створюється і розпочинає функціонування Національна поліція.

Запропоновані тестові завдання спрямовані на ознайомлення (та наступний вияв знань) із правовими засадами, що визначають зміст, повноваження, обов’язки Національної поліції України, а також окреслюють права й обов’язки особи у взаєминах з поліцією. У якості ключів до відповідей на тести вказано конкретні статті Закону України про Національну поліцію, у яких розкривається правовий зміст того, про що йдеться в умові завдання. Наведена підбірка тестових завдань може використовуватись як дидактичний матеріал на уроках правознавства у загальноосвітніх навчальних закладах при вивченні відповідних тем, які стосуються функціонування української правоохоронної системи.

Отож, спробуйте знайти правильні відповіді, а також опановуйте ази нового закону, щоб дуже добре знати і свої права, і права нових поліцейських у типово життєвих українських реаліях. 

З підбіркою тестових завдань можна ознайомитись за цим посиланням

Перевір себе

Успіхів!