Нещодавно мою
увагу привернула дискусія у Росії між окремими доволі сміливими істориками та
представниками політичного керівництва цієї держави про «28
героїв-панфіловців». Суть дискусії: низка істориків, посилаючись на переконливі
історичні джерела, доводять, що канонізований офіційною радянською (а в
подальшому – російською) історіографією «подвиг панфіловців» у роки Другої
світової війни – насправді, ні що інше,
як гарна легенда, непідкріплена історичними фактами. Іншими словами, просто
міф. Натомість представники Кремля, не переобтяжуючи себе науковою історичною
аргументацією, відкрито апелюють до необхідності міфологізувати та героїзувати історію
з метою формування у суспільстві уявлень про могутність та велич держави. І не
важливо, чи закинуті владою на сторінки підручника історії «герої» та «автори
подвигів» насправді є такими. Додаткові коментарі тут, напевно, зайві. Єдине
пояснення, чому російські урядовці відверто, без завуальованих формулювань,
вказують, що у питаннях вибору між історичною правдою та вигідним для них
міфом, виберуть останній, - можна знайти у відомих словах англійського історика
і політика Джона Актона: «Абсолютна влада розбещує абсолютно».
Насправді цей пост
не про Росію, з владою та суспільством якої і так все зрозуміло. Важливо тут, у
нас, в Україні при дослідженні історії та особливо її викладанні у школі та ВНЗ
не піддатися аналогічній спокусі міфологізації минулого чи банальній
некритичній заміні «білого» «чорним», а «чорного» «білим». Насправді історія,
як і сучасність, – за своєю суттю не чорно-біла. Будь-які історичні події,
процеси чи явища, життєвий шлях та публічна діяльність будь-кого з історичних
постатей містять цілу гамму напівтонів, за якими криються позитиви і негативи;
успіхи і невдачі; вдалі передбачення і прорахунки; кроки, що пішли людству на
користь, і відверті злочини. Відмахнутися від багатогранних і
взаємосуперечливих реалій історії та піти при вивченні минулого легшим шляхом –
через канонізацію одного і сліпе некритичне очорнювання іншого – це завідомий
шлях деформування свідомості майбутніх поколінь. Адже в основу цієї свідомості
при згаданому підході можуть бути закладені знання, що ґрунтуються на неправді.
До того ж, не
варто забувати, що історичний міф створюється, живе своїм життям – проте рано
чи пізно виявиться, що це лише міф, розчарування у якому буде важким і
болісним. Тож … не міфологізуймо історію!
Немає коментарів:
Дописати коментар