Ігор Гусаков Конституційні аспекти організації державної влади та місцевого самоврядування: тести до уроків правознавства

Пропоновані тестові завдання до Теми 3 «Особливості організації державної влади та місцевого самоврядування в Україні» Частини третьої «Основи публічного права України» Програми для загальноосвітніх навчальних закладів «Правознавство. 10 клас. Рівень стандарту / Академічний рівень» сприятимуть вмінню учнів:

·         пояснювати загальні засади організації державної влади, визначені Конституцією України; конституційний статус Верховної Ради України, її організаційну структуру та компетенцію;

·         визначати місце Президента України в системі державних органів та розкриває зміст його повноважень;

·         описувати статус і повноваження Кабінету Міністрів України, центральних і місцевих органів державної виконавчої влади; судову систему України;

·         характеризувати референдум та вибори; місцеве  самоврядування в Україні;

·         називати види та завдання правоохоронних органів.

 Тести складені на основі змісту Конституції України.

Ключами до  відповідей є конкретні статті Основного Закону, номери яких вказані після кожного з завдань.

З підбіркою тестових завдань можна ознайомитись за цим посиланням

Успіхів!

Ігор Гусаков Міжнародні стандарти у галузі прав людини

До Теми 2 (Права, свободи та обов’язки людини і громадян) Частини третьої (Основи публічного права України)  Програми для загальноосвітніх навчальних закладів «Правознавство. 10 клас. Рівень стандарту / Академічний рівень», затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 14.07.2016 №826.

Проблематика захисту прав людини поступово окреслилась як один із ключових пріоритетів міжнародної спільноти.  В результаті на теперішній час маємо цілу гамму міжнародно-правових документів (декларацій, хартій, конвенцій), що ними регламентуються різноманітні аспекти захисту людських прав. Узагальнюючим терміном для їх означення стало поняття – міжнародні  стандарти в галузі прав людини. Їх кількісний вимір: близько 300 документів.

Міжнародно-правові стандарти в галузі прав людини є різними за своєю суттю та змістом. За дією в просторі виокремлюють універсальні (їх дія поширюється на увесь світ) і регіональні (діють у певному регіоні земної кулі) стандарти.

    До універсальних відносяться, зокрема, Загальна Декларація прав людини (1948 р.), Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (1966 р.) і Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (1966 р.).

До регіональних – європейська Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), Американська конвенція про права людини (1969 р.), Африканська хартія прав людини і народів (1981 р.). Як правило, регіональні стандарти відзначаються більш докладним змістом. Їх специфікою виступає, зокрема, та обставина, що ними регламентується порядок захисту прав людини у випадку їх порушення з боку держави. Скажімо, суттєвим гарантуючим чинником додержання прав і свобод людини у державах Європи виступає Європейський Суд з прав людини, предметом розгляду якого є   позови людей, які потерпіли від свавілля влади, до конкретної країни.

      Залежно від дії за колом осіб вирізняють загальні (стосуються прав усіх людей) і спеціальні (стосуються прав окремих категорій населення) стандарти. Скажімо, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права і європейську Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод відносимо до загальних стандартів. А, в свою чергу, Конвенція про права дитини (1989 р.), Конвенція про статус біженців (1954 р.), Додаткова конвенція про скасування рабства, работоргівлі та інститутів і звичаїв подібних до рабства (1956 р.) виступають характерними прикладами спеціальних стандартів. Спеціальні міжнародно-правові стандарти регулюють статус осіб, об’єктивно найуразливіших, незахищених: дітей, жінок, біженців, національних меншин.

Міжнародні стандарти прав і свобод людини виконують наступні функції:

1) визначення переліку прав і свобод людини, які в обов’язковому порядку повинні бути визнані державами-учасницями тієї чи іншої конвенції;

2) формулювання змісту прав і свобод, що повинні одержати втілення в конституціях і законах держав-учасниць конвенції. Для прикладу, Міжнародний Пакт про економічні, соціальні і культурні права роз՚яснює сутність поняття достатнього життєвого рівня. Це поняття включає достатнє харчування, одяг і житло для людини та її родини;

3) встановлення зобов’язань держав щодо забезпечення реалізації проголошуваних прав і свобод. Наприклад, приєднавшись до Конвенції про захист прав людини і основних свобод, Україна була зобов’язана скасувати смертну кару як вид кримінального покарання;

4) фіксація обмежень і заборон, пов’язаних з реалізацією прав і свобод людини. Наприклад, Міжнародний Пакт про громадянські та політичні права забороняє пропаганду війни, насильства, національної, расової, релігійної ворожнечі.

       Україна є учасницею основних міжнародних конвенцій у галузі прав людини. З їх урахуванням створювалася Конституція України та продовжує формуватися і розвиватися правове поле нашої держави. 

Джерела

1.    Загальна Декларація прав людини // http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_015
2. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права // http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_043
3. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права // http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_042
4. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод // http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_004
5. Конвенція про права дитини // http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_021
6. Конвенція про статус біженців // http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_011/page
7. Додаткова конвенція про скасування рабства, работоргівлі та інститутів і звичаїв подібних до рабства // http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_160
8. Американська конвенція про права людини // http://constituanta.blogspot.com/2011/02/1969.html
9. Африканська хартія прав людини і народів // http://hrlibrary.umn.edu/russian/instree/Rz1afchar.html

Ігор Гусаков Документи, що посвідчують громадянство України: законодавчі новації

1 жовтня 2016 р. набув чинності Закон України №1474-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України», який забезпечує перехід на біометричні паспорти.

Цей закон, зокрема, передбачає: - чітке розмежування видів документів з імплантованим безконтактним електронним носієм та без нього; - впровадження обов'язку оформлення паспорта громадянина України після досягнення 14-річного віку; - запровадження посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, та проїзного документа особи, якій надано додатковий захист; - запровадження карти трудового мігранта як документа, що посвідчує особу іноземця або особи без громадянства, які мають намір займатися підприємницькою діяльністю в Україні, та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.

Згідно з цим законом, тепер для оформлення закордонного паспорта, дипломатичного, службового та низки інших документів будуть використовуватися відцифровані відбитки пальців рук. Водночас для оформлення паспорта громадянина України вносити відцифровані відбитки пальців рук будуть лише за згоди особи. Паспорт оформлюватимуть на 4 роки особам, які не досягли 18 років, решті – на 10 років.

Нові паспорти громадян України будуть мати вигляд пластикової картки 54 х 85,6 мм, виготовленої з багатошарового полімерного матеріалу (полікарбонату). Вони міститимуть текст українською та англійською мовами. У них не робитимуть відмітки про реєстрацію шлюбу та його розірвання, проте кожному з подружжя видаватимуть свідоцтво про шлюб. Важлива деталь - у паспорт громадянина України, який досяг 18-річного віку, буде вбудовано безконтактний електронний носій, до якого вноситимуть засоби електронного цифрового підпису.

Також закон визначає порядок оформлення документів для постійного проживання громадян України за кордоном. Закон також надає кожному українцю право мати не більш ніж два закордонні паспорти. Серед іншого, документ визначає перелік документів, що надають право громадянину України на виїзд з України та в'їзд в Україну. Такими документами відтепер є: - паспорт громадянина України для виїзду за кордон (закордонний паспорт); - дипломатичний паспорт України; - службовий паспорт України; - посвідчення особи моряка; - посвідчення члена екіпажу; - посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в'їзд в Україну).

Зазначимо, також відтепер неможливо продовжити термін дії закордонного паспорта. У разі закінчення терміну дії закордонного паспорта слід оформити новий паспортний документ. У разі необхідності термінового виїзду до України генконсульство може оформити посвідчення особи на повернення в Україну. Водночас закордонні паспорти, термін дії яких продовжено, залишатимуться дійсними на термін, на який їх було продовжено.

Джерела:

1.      Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» // http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1474-19

Ігор Гусаков Відбувся 9-й Екуменічний соціальний тиждень

   З 28 вересня по 2 жовтня 2016 р. уже вдев’яте, традиційно для Львова, відбувався Екуменічний соціальний тиждень. В рамках цьогорічного суспільного форуму, організованого Інститутом екуменічних студій Українського католицького університету за підтримки Львівської міської ради, Львівської обласної ради та адміністрації, Національного університету «Львівська політехніка», представники різних конфесій, релігійних організацій, освіти, влади, бізнесу, громадського сектору, ЗМІ зібралися задля ділення досвідом та напрацювання шляхів вирішення низки соціальних проблем, центральною з яких стала тематика міграції. На сьогодні означена проблематика набула особливої актуальності як в українському, так і у світовому вимірі.

   Драматичні події на Сході України змусили чималий сегмент наших співгромадян шукати кращої долі на інших теренах держави. Це у свою чергу поставило перед суспільством багато викликів. Одним із ключових серед них стала потреба формувати серед людей вміння сприймати «іншого» (в культурному, мовному, релігійному сенсі тощо) крізь призму розуміння і толерантності. 

   Обговоренню різних аспектів міграції були, зокрема, присвячені конференція «Міграція: виклик для України», круглий стіл «Роль Церкви у роботі із вимушеними переселенцями», що відбулися 28 вересня 2016 р. у великій сесійній залі Львівської міської ради. 

Цікавою і актуальною видалася також екуменічна тематика пленарного засідання «Шляхи примирення Київської Церкви» 29 вересня 2016 р.

Ігор Гусаков Нові конституційні засади правосуддя в Україні

30 вересня 2016 р. в Україні набули чинності конституційні зміни, які вносять суттєві новації у діяльність та функціонування судової системи, органів прокуратури та адвокатури.

Зміни зокрема стосуються порядку утворення судів та призначення суддів на посаду.  Відтепер суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя. Призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя в порядку, встановленому законом. Призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

Відповідно до конституційних норм на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою.

Як і до цього часу, суддя обійматиме посаду безстроково. Проте чіткіше прописані підстави для звільнення судді:

1) неспроможність виконувати повноваження за станом здоров’я;

2) порушення суддею вимог щодо несумісності;

3) вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді;

4) подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням;

5) незгода на переведення до іншого суду у разі ліквідації чи реорганізації суду, в якому суддя обіймає посаду;

6) порушення обов’язку підтвердити законність джерела походження майна.

Повноваження судді припиняються у разі:

1) досягнення суддею шістдесяти п’яти років;

2) припинення громадянства України або набуття суддею громадянства іншої держави;

3) набрання законної сили рішенням суду про визнання судді безвісно відсутнім або оголошення померлим, визнання недієздатним або обмежено дієздатним;

4) смерті судді;

5) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді за вчинення ним злочину.

Від тепер не парламент, а новостворений орган – Вища рада правосуддя – розглядатиме питання про згоду на притягнення судді до відповідальності. Без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку.

Основний Закон фіксує повноваження Вищої ради правосуддя. Вона зокрема:

1) вносить подання про призначення судді на посаду;

2) ухвалює рішення стосовно порушення суддею чи прокурором вимог щодо несумісності;

3) розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора;

4) ухвалює рішення про звільнення судді з посади;

5) надає згоду на затримання судді чи утримання його під вартою;

6) ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя;

7) вживає заходів щодо забезпечення незалежності суддів;

8) ухвалює рішення про переведення судді з одного суду до іншого;

9) здійснює інші повноваження, визначені цією Конституцією та законами України.

Не зазнали змін конституційні норми про те, що найвищим органом у системі судоустрою України є Верховний Суд, а також те, що суд ухвалює рішення іменем України.

Відповідно до нових реалій виписані повноваження та функції прокуратури, а також порядок призначення та звільнення Генерального прокурора України. Наголошується, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює:

1) підтримання публічного обвинувачення в суді;

2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку;

3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Прокуратуру в Україні очолює Генеральний прокурор, якого призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Президент України. Строк повноважень Генерального прокурора становить шість років. Одна й та ж особа не може обіймати посаду Генерального прокурора два строки поспіль.

Уперше в тілі Конституції знайшли своє вираження функції адвокатури. Вона діє для надання професійної правничої допомоги в Україні. Відповідно до Основного Закону, незалежність адвокатури гарантується. Варто звернути увагу на нову конституційну норму, за якою виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Джерела:

1.                  Конституція України // http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/page

Ігор Гусаков Правовий брейн-ринг «Твоя подорож у світ юридичних професій»

Мета: закріпити та розширити знання учнів отримані на уроках правознавства при вивченні тематики Розділу 7 «Твоя подорож у світ юридичних професій» (9 клас); викликати інтерес учнів до предмету; виховувати правову культуру.

Учасники: дві команди дев’ятикласників. Переможцем визнається та команда, яка у підсумку набрала більшу кількість балів.

Із повним змістом брейн-рингу можна ознайомитись за цим посиланням

Успіхів!

Ігор Гусаков Захід духовно-морального спрямування у Верховній Раді України

   22 грудня 2015 року за ініціативою народних депутатів та Ради молодих учених при Міністерстві освіти і науки України у Верховній Раді України відбувся Всеукраїнський круглий стіл «Освіта і наука: формування особистості на основі християнських цінностей», в якому взяли участь науковці з різних областей України. Відтак Інститут модернізації змісту освіти опублікував тези Круглого столу, з якими можна ознайомитися тут.