1 вересня 2019 р. відзначаємо 80-ту річницю від початку Другої світової
війни. Згадуючи про цю подію, є доцільним зробити декілька акцентів.
1. Коли намагаються твердити, що для України Друга світова війна розпочалася у
червні 1941 р., то маємо справу або з нерозумінням, або із свідомим
перекрученням фактів. Адже для України Друга світова війна розпочалася
1 вересня 1939 року. Українці у складі польської армії вступили
у бій вже 1 вересня 1939 р., а українські міста Львів, Самбір та Дрогобич
зазнали бомбардувань німецькою авіацією у перші дні війни. Частина української
етнічної території була окупована нацистами в перші тижні війни. Здійснена
відповідно до пакту Молотова-Ріббентропа окупація Радянським Союзом Західної
України у вересні 1939 р. принесла мешканцям цього краю тисячі людських жертв, що
стали невід’ємною складовою українського рахунку Другої світової.
2. Коли кажуть, що Радянський Союз вступив у Другу світову війну 22 червня
1941 року, то або свідомо лукавлять, або бездумно повторюють пропагандистську
тезу. Адже, підписавши пакт про ненапад 23 серпня 1939 року й відповідні
секретні протоколи до нього, Сталін та Гітлер стали на шлях розв’язання Другої
світової війни. Фактично СРСР вступив у неї 17 вересня 1939 року, коли Червона
Армія без оголошення війни вдерлася на територію Польщі й окупувала Західну
Україну, Західну Білорусію та Віленський коридор. Такими самими актами агресії
були окупація країн Балтії, Бессарабії, Північної Буковини й напад на
Фінляндію.
3. Радянський Союз вступив у війну як агресор. Через те, що 22 червня 1941
Гітлер напав на Сталіна, СРСР не перестав бути агресором. Адже якби було навпаки,
й Сталін встиг би першим напасти на Гітлера, то Німеччина після цього все одно
не перестала б бути агресором в очах країн Антигітлерівської коаліції. Чому ж
до Радянського Союзу у нас має бути інший підхід? Тільки тому, що він опинився
серед переможців?
4. Щодо т.зв. "Великої Вітчизняної війни" і намагань реваншистів знову
проштовхнути цей термін в українську історіографію та шкільну історичну освіту,
то варто наголосити, що ця сталінська дефініція немає з історією України нічого
спільного. Україна в Другій світовій війні - це жертва та об'єкт поневолення з
боку двох імперіалізмів: нацистського та радянського.
5. І на завершення, доволі влучні і недвозначні акценти відомого історика,
дослідника проблематики тоталітаризму Тімоті Снайдера: «Іноді нацистський та
радянський режими були союзниками – зокрема у спільній окупації Польщі. Часом,
навіть як вороги, вони мали узгоджувані цілі – наприклад, коли Сталін вирішив
не допомагати варшавським повстанцям у 1944 році, дозволивши німцям убити
людей, які згодом противилися б комуністичному правлінню. Саме в цьому полягає
суть того, що Франсуа Фюре назвав їхньою «войовничою співучастю». Часто німці й
росіяни нацьковували одне одного на загострення, що забирало більше життів,
аніж забрала б політика якоїсь однієї з цих держав. (Тімоті Снайдер «Криваві землі»)».
