Одним із ключових цьогорічних досягнень на історичному шляху утвердження України як держави, без сумніву, стало закріплення у вітчизняній Конституції курсу на європейську та євроатлантичну інтеграцію. У цьому контексті - декілька непереобтяжених надмірним академічним фактажем (його достатньо у підручниках, довідниках, інтернеті) тез про історичні основи, принципи функціонування НАТО (однієї з провідних інституцій демократичного світу) та ключові переваги участі України в цьому альянсі:
1. НАТО (Організація Північноатлантичного договору) - це воєнно-політичний союз країн Європи і Північної Америки, що налічує на сьогодні 29 країн. А отже, на сучасній політико-дипломатичній сцені - це один з ключових гравців.
2. Поява НАТО у 1949 р. як оборонного (а не агресивно-наступального!) блоку західних демократичних країн стала відповіддю Заходу на набираючий оберти радянський експансіонізм. Впродовж наступних десятиліть фактор об'єднаних зусиль у рамках НАТО багато в чому спричинився до повалення "залізної завіси", краху комунізму та перемоги демократії в холодній війні.
3. У НАТО доволі добре розвинуті військові механізми колективної безпеки. Проте ключовою ознакою, що об'єднала декілька десятків країн у цей альянс, стали не мілітарні устремління, а спільне бачення цивілізаційних підвалин суспільного устрою. НАТО дотримується спільних для альянсу цінностей демократії, індивідуальної свободи, верховенства права та мирного розв'язання суперечок. Засадничим принципом альянсу є спільність поглядів між північноамериканськими та європейськими членами НАТО, що поділяють однакові цінності та інтереси і віддані справі збереження демократичних принципів.
4. Альянс стоїть на захисті своїх країн-членів від загрози агресії: головним військово-політичним принципом організації є система колективної безпеки, тобто спільних організованих дій всіх її членів у відповідь на напад ззовні. У сьогоднішній системі міжнародних відносин з точки зору дієвих гарантій безпеки не найдемо щось більш ефективне за положення статті 5 Північноатлантичного договору (1949 р.), яким було започатковано саме існування НАТО. Ця стаття чітко говорить про те, що збройний напад на одного або декількох членів НАТО розглядатиметься як напад на всіх членів, і що всі вони разом вдадуться до таких дій, "які вважатимуться необхідними, включаючи застосування збройної сили з метою відновлення і збереження безпеки". Жодна з міжнародних організацій сьогодні не здатна дати надійніших гарантій суверенітету, незалежності і територіальної цілісності своїм членам, ніж НАТО.
5. На сучасному етапі історичного розвитку НАТО неодноразово демонструвало приклади дієвого реагування на поточні виклики і загрози. Зокрема йдеться про протидію міжнародному тероризму, скажімо, протидію Аль-Каїді та ІДІЛ. У питанні протидії російській агресії щодо України НАТО зайняло чітку та недвозначну позицію на користь нашої держави.
6. Усі рішення в НАТО ухвалюються консенсусом, тобто лише за наявності одностайної згоди усіх держав-учасниць цієї організації. Це дозволяє далеко не однорідним за своїм політичним, економічним, військовим потенціалом країнам-членам однаковою мірою впливати на ухвалення рішень альянсу. Відтак в рамках НАТО створені умови, аби думка кожного була почута; і таким чином працює принцип дієвої демократії.
7. НАТО не має власних збройних сил, які б були відокремлені та існували незалежно від мілітарних структур країн-учасниць організації. Тому "аргументи" про панівний "натівський чобіт" на території держав, що входять до альянсу, в принципі варто залишити поза коментарем.
8. НАТО, на відміну від інспірованих Росією інтеграційних проектів, спрямованих на відновлення імперії, не прагне механічного долучення до свого складу нових учасників, так би мовити, розширення заради самого розширення. Водночас, двері альянсу не є зачиненими. НАТО не заперечує, аби бачити в своєму складі ті держави, які, перш за все, сповідують спільні з альянсом демократичні цінності. Тобто політичний устрій, економічний уклад, гуманітарна, соціальна та мілітарна грані суспільного розвитку країн-претендентів на вступ до НАТО мають ґрунтуватися на принципах демократії, верховенства права, свободи, плюралізму, поваги до гідності кожної людини, прозорості та відкритості. На реалізацію цих критеріїв спрямовані офіційні підготовчі процедури, що їх має пройти держава-претендент, зокрема, "План дій щодо членства в НАТО (ПДЧ)".
9. Відтак вже сама підготовка країни до вступу в НАТО - це стимул для здійснення потрібних та доленосних суспільних трансформацій. Важливо усвідомити, що реформи і демократизація потрібні не НАТО. Вони потрібні конкретному перехідному суспільству, що прагне жити за тими цивілізованими правилами, за якими функціонує демократичний світ. Альтернативою ж реформ є стагнація та консервація існуючих негараздів.
10. Виборона волею народу під час Революції гідності та закріплена на конституційно-правовому рівні участь України у процесах євроатлантичної інтеграції має глибоке цивілізаційне значення для нашої країни. Це - сигнал для демократичних суспільств, для міжнародних інвесторів, зрештою, для громадян держав євроатлантичного простору, що з Україною можна мати справу. Поступ до альянсу - це крок до приєднання України до сім'ї націй, що мають спільні демократичні цінності, які цілком властиві також ментальності та світогляд українського народу.
