Ігор Гусаков Про правову та громадянську освіту в Новій українській школі

У сучасних умовах українського суспільства правова та громадянська освіта є одним з  найважливіших чинників розвитку особистості, становлення громадянського суспільства і демократичної правової держави, умовою формування правосвідомості громадянина. Новий Закон України «Про освіту» декларує компетентнісний підхід у навчанні і серед переліку ключових компетенностей, яких має набути випускник Нової української школи окреслює громадянські та соціальні компетентності, пов’язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, з усвідомленням рівних прав і можливостей. Інша освітня новація – запровадження, починаючи з наступного навчального року, нового шкільного предмета «Громадянська освіта» у 10 класі загальноосвітніх навчальних закладів.

Передбачене вивчення правознавства та громадянської освіти у Новій українській школі становить особливу актуальність. Адже  воно сприятиме розвитку критичного мислення молодих людей. А це є запорукою того, що у своєму житті людина здійснюватиме вибір, окреслюватиме власне ставлення до суспільних процесів та явищ  усвідомлено, шляхом всебічного аналізу, а не під впливом різноманітних маніпулятивних технологій, стереотипів та часто накидуваних ззовні установок про «правильне» та «неправильне».

В умовах демократії і плюралізму, європейського цивілізаційного вибору (нагадаю, саме ці орієнтири обрали наші співгромадяни: багато хто, нажаль, ціною власного життя) усвідомлення власних прав і можливостей, повага до гідності кожного, свобода думки і слова є тими своєрідними рятівними колами, що запобігають розпалюванню нетерпимості, конфліктів та, як наслідок, сповзання суспільства у прірву та безнадію.

 І найголовніше – демократія, всупереч часто поширюваним уявленням, не стимулює до відмови особистості від власних цінностей. Як слушно зауважував Джон Кеннеді, державний та політичний діяч, 35-й президент США: «Толерантність не передбачає відсутності прихильності до своїх власних переконань. Швидше вона засуджує гноблення і переслідування інших». Продовжуючи думку відомого політика, можна зазначити, що толерантність і демократія лише спонукають до усвідомлення, що поряд можуть знаходитися люди, життєві пріоритети, погляди і цінності яких можуть бути іншими, відмінними від моїх. І єдино можливий варіант реагування на цю життєву данність – це принцип поваги, поваги до кожного. У цьому сенсі маємо доволі влучний афоризм ще одного американця – есеїста, поета і філософа Ральфа Волдо Емерсона: «Моя свобода розмахувати руками завершується там, де починається ніс мого ближнього».

Усе сказане вписується у контекст ключових акцентів правової та громадянської освіти у сучасній школі. А стосовно оціночних суджень щодо самої потрібності ідей демократії, свободи, толерантності, плюралізму в рамках навчального процесу, – то вибір, очевидно, у кожного свій. Тільки тут варто поставити собі питання: якщо не відкритість і демократія, то… що?!