Ігор Гусаков Історична освіта без … фільтрів

Доволі часто на семінарах, у тематичних статтях і навіть інтернет-публікаціях побутує думка про те, що зміст історії як шкільної навчальної дисципліни, на відміну від історичної науки, повинен регулюватися в інтересах держави, суспільства, народу, майбутнього тощо. Мовляв, нехай історики-науковці досліджують факти, висувають гіпотези, пропонують альтернативні оціночні судження на одні і ті ж процеси чи явища, сперечаються у намаганнях розставити крапки над «і». А от історична освіта натомість відбере із загального масиву наукових напрацювань лише те, що сприятиме вихованню молодого покоління та формування його свідомості на відповідних, визначених суспільством засадах. При цьому апологети такого підходу, очевидно, не проти подати до вивчення такий матеріал під, так би мовити, соусом уже сформованих і заданих оцінок та суджень, які учням залишається лише… засвоїти.

На мій погляд, такий  підхід до вивчення історії у школі помилковий. В умовах демократії доволі важливою річчю є здатність людини до критичного мислення. Зокрема в оцінці історичного минулого. Не пропонуймо здобувачеві історичних знань готових рецептів у вигляді відфільтрованих фактів та наперед розставлених оціночних акцентів. Тим більше, що в умовах розвитку інтернету цей фільтр фактів та суджень стає просто недієвим.   Адже те, про що замовчав шкільний підручник, учень рано чи пізно може знайти у всесвітній мережі.

Куди правильніше буде надати учневі можливість ознайомитися на уроках історії з широкою палітрою фактів, які перш за все допоможуть зрозуміти всі грані історичної події, мотивацію дій, вчинків, позицій різних учасників історичного процесу, зокрема взаємних антагоністів. Іншими словами, шкільний урок історії має стати для здобувача знань своєрідною екскурсією по різний бік події минулого, так би мовити, по різний бік «історичних барикад». А фаховими провідниками у цій екскурсії можуть стати якраз не рясно подані на сторінках підручника авторські коментарі, а різні документи, уривки з висловлювань історичних постатей, їхніх мемуарів та спогадів тощо. До слова, ефективним помічником в ознайомленні з історичним фактажем може стати уже згадуваний інтернет.

У цьому сенсі мені пригадується епізод з тематичного відеофільму про шкільні системи зарубіжжя: на уроці історії в ізраїльській школі учням запропонували самостійно за допомогою інтернету опрацювати тему «Політичні вбивства». Учні самостійно шукали матеріал до теми, аналізували його та у дискусіях формулювали власні судження. При цьому ані вчитель, ані керівні особи від освіти не остерігалися, що самостійні оцінки учнів будуть, що називається, «якісь не такі». Усі думки, сформовані на основі опрацювання історичного матеріалу, мають бути почуті і заслуговують на повагу. Це – ключове правило ґрунтованого на засадах толерантності демократичного суспільства.

Звісно такий підхід до вивчення історії нівелює бінарну (чорно-білу) картину сприйняття минулого. Адже доступ до фактів «без фільтру» дозволяє побачити та критично осмислити позитиви і негативи конкретної історичної події, зокрема осягнути часто взаємоіснуючі плюси та мінуси у діяльності усіх тих, хто творив історичне тло різних епох. Можливо, саме цього остерігаються прихильники усіляких фільтрів?..

До речі, нещодавно побачили світ основи Стандарту освіти «Нової української школи» – документ, який визначає стратегію змін у змісті загальної середньої освіти. Зокрема у сфері громадянської та історичної освіти стандарт відносить вміння учня, опрацьовуючи різні джерела, визначати їх надійність, порівнювати та інтерпретувати історичні факти та сучасні події. А серед переліку передбачених згаданим освітнім документом компетентностей зустрічаємо уміння знаходити й опрацьовувати джерела соціальної та історичної інформації, за­стосовуючи для цього ефективні методи. Згадані тези, як на мене, затребувані часом. Вони сприятимуть комплексному, а не фрагментованому через фільтри розумінню історичного минулого. Їх практичне втілення у контексті здійснюваної освітньої реформи дасть позитивний імпульс у виведенні вітчизняної історичної освіти на так необхідні європейські демократичні основи.